Зібрання громадськості до 3-х роковин повномасштабного вторгнення
24 лютого, у треті роковини повномасштабного вторгнення рф до України, на площі Куликівки відбулося зібрання громадськості.
Вшановували пам’ять загиблих: військових та цивільних. Згадували імена загиблих земляків, висловлювали шану пам’яті сотням тисяч співгромадян, які стали жертвами кривавої війни.
Згадували, як пережила перші дні повномасштабної війни Куликівська громада. Як гуртувалася та підтримували один одного, як разом працювали щоб вистояти.
Наскрізною темою у виступі селищного голови Юлії Постернак звучала фраза "Ціна свободи":
- Чи замислювалися ми раніше, ще років 15 тому, про ціну свободи? Навряд чи! Ми приймали свободу як належне. Як повітря, яким дихаємо, воду яку п’ємо, як схід сонця вранці і зміну пір року. Вона була звичною складовою нашого життя. А словосполучення «ціна свободи» ми сприймали абстрактно, радше в контексті історичних та художніх творів.
Першими усвідомили справжню ціну свободи патріотично налаштовані кримці, донеччани та луганці ще 11 років тому, від початку російської агресії проти України. Ті, хто не захотіли жити під ярмом ворога та мусили полишити свої домівки або сплатили за свої переконання власним життям. Усвідомили цінність свободи і перші захисники України – учасники АТО, яким довелося зупиняти ворожу навалу дорогою ціною.
Три роки тому істинну ціну свободи усвідомили усі ми. Холодного зимового ранку 24 лютого 2022 року ми прокинулися з розумінням, що вже нічого не буде так як раніше. І раптом ціна свободи набула для нас матеріальних обрисів. Ми почали сплачувати її тисячами зруйнованих будинків, родин, людських доль. Тисячами життів військових та цивільних, страхом в дитячих очах, порожніми очима матерів та дружин, в яких вже немає сліз і життя, дітьми, яких більше ніколи не обнімуть тато чи мама, зґвалтованими та скаліченими тілами і душами.
Свою ціну свободи сплатили і ми, тут, у нашій громаді. Зруйнованим Сорочим хутором у Грабівці, Репехівкою у Баклановій Муравійці, розтрощеним двоповерховим будинком у Дроздівці, порожніми магазинами та аптеками, чергами за хлібом та гуманітаркою, десятками родин, що рятуючись від війни поїхали у світи, страхом за життя під час артилерійських боїв та авіанальотів.
Найвищу ціну почали платити ще у 2015, коли зустрічали перших Героїв «на щиті» Сергія Парубця та Ігоря Сніжка. У березні 2022 - перших загиблих з початку повномасштабного вторгнення - Олексія Бойка та Юрія Герасименка. А потім, майже щомісяця - нових і нових Героїв, які востаннє поверталися до рідного дому.
Ціна нашої свободи сьогодні – 66 загиблих та померлих земляків. Молодих, сповнених надій і планів на майбутнє, яким більше ніколи не судилося здійснитися. Світлі та красиві обличчя, які щодня дивляться на нас зі світлин на Алеї Героїв. А ще десятки зниклих безвісти. І тисячі й тисячі героїв по всій країні, чиїх імен ми і не знаємо.
Щодня, три роки, 1097 днів хтось платить за свободу власним життям. Платить, щоб ми могли жити, працювати, мріяти і вірити. Щоб стали кращими, сильнішими, мудрішими. Щоб гуртувалися і поважали один одного, щоб вийшли з цього страшного горнила, не втративши гідність та свободу!
Тепер ми знаємо точно - СВОБОДА має дуже високу ціну! Але вона варта того, щоб за неї боротися!
Голова громади закликала усіх, зважаючи на геполітичні реалії сьогодення, на велику політичну гру навколо війни в Україні, шалений інформаційний тиск, який є частиною гібридної війни, бути ще більш стійкими та згуртованими, зберігати холодний розум, працювати та підтримувати сили оборони, підтримувати президента у його стійкій позиції, вірити у свої сили, вірити в ЗСУ та вірити в Україну.
Завершили зібрання, долучившись до Національного дня молитви, під супровід духовного гімну України "Боже, великий, єдиний, Нам Україну храни!".
Поклали квіти до Алеї загиблих земляків на знак глибокої шани і пам’яті.
