Посилання на Ґугл-мапу, Церкви: https://maps.app.goo.gl/fLnCYmZCNNgHKmHV6
Храм Іоанна Богослова в селі Авдіївка
(Church of John the Theologian in the village of Avdiivka)
Будівництво сучасного храму розпочалось у 1989 році на новому місці, за грошові пожертви мешканців та кошти колективного господарства, головою якого був на той час Лукашенко В.В.
Попередній храм було зруйновано, а в нього приміщенні зараз знаходиться сільський будинок культури. Була пропозиція повернути його віруючим. Та реальнішим виявилося збудувати новий храм, а ніж новий кульосвітній заклад. Вже більш ніж за рік на пагорбі, з якого відкривається краєвид на Десну й придеснянські луки, виріс Храм Божий. Істинно красивий, до того ж один з найбільших в громаді, хоч і село зовсім не велике.
09 жовтня 1992 року відбулося відкриття храму. Тож в цей день великий новоспоруджений храм не міг вмістити авдіївців та їх гостей з Куликівки та сіл району.
Спочатку відбувся акафіст в честь святого Іоанна Богослова, в честь якого споруджено храм. Потім пройшло освячення престолу у вівтарі, іконостасу, всього церковного приміщення всередині, а також знадвору. Затим пройшла Божественна літургія – урочисте богослужіння в новому храмі. Закінчилось торжество хресним ходом навколо храму.
Дуже гарне враження справляють не лише архітектура цієї трикупольної споруди, а і її чудове внутрішнє убрансво, красиві ікони, як нові, так і древні, збережені людьми від всяких лихих часів.
Свято-Преобреженський храм у селі Бакланова Муравійка
(Holy Transfiguration Church in the village of Baklanova Muraviyka)
1862 року в селі Бакланова Муравійка побудовано дерев’яну Спасо-Преобреженську церкву, а вже в 1898 році зведено нову муровану.
Як і більшість церков нашого краю, у період радянської антирелігійної кампанії 1930-х років церква була закрита, а в 1935 році – зруйнована. Цеглу колишньої церкви вивезли на будівництво кінотеатру та школи в районному центрі.
Церкву відновили аж на початку ХХІ століття. Місцева влада на прохання віруючих передала церковній общині будинок дитячого садка, який знаходиться в центрі села.
Віруючі люди активно брали участь у перебудові дитсадка під молитовний дім. Практично кожен житель села виділяв невеликі кошти на ремонт і будівництво молитовного будинку. Основне будівництво було закінчено у 2003 році.
Того ж року, 24 липня, відбулось освячення храму на честь Преображення Господнього.
Прикрашання храму відбувається і надалі. Віруючі люди активно допомагають в ремонті.
Перша згадка про храм в селі Бакланова Муравійка сягає 1862 року, де згідно описів було побудовано дерев’яну Спасо-Преобреженську церкву, а вже в 1898 році зведено нову муровану.
Як і більшість церков нашого краю, у період радянської антирелігійної кампанії 1930-х років церква була закрита, а в 1935 році – зруйнована. Цеглу колишньої церкви вивезли на будівництво кінотеатру та школи в районному центрі.
Церкву відновили аж на початку ХХІ століття. Місцева влада на прохання віруючих передала церковній общині будинок дитячого садка, який знаходиться в центрі села. Основне будівництво було закінчено у 2003 році. Того ж року, 24 липня, відбулось освячення храму на честь Преображення Господнього.
Свято-Покровський храм у селі Вересоч
(Holy Intercession Church in the village of Veresoch)
Перші відомості про храм у селі стосуються дерев’яної Троїцька церква була зведена у 1885 році. Зруйнували її у 1960-1963 роках.
Сучасний кам’яний храм був побудований у 1990 році. Його було збудовано за один рік, практично за кошти жителів села і при допомозі місцевого колгоспу.
Храм був зведений на честь Покрови Божої Матері.
Освячення відбулося в день пам’яті трьох святителів 12 лютого 1991 року.
Прихожани й надалі допомагають настоятелю в прикрашанні храму.
Жіночий монастир Преподобного Лаврентія Чернігівського у селі Вересоч
(Women's monastery of Saint Lawrence of Chernihiv in the village of Veresoch)
Це єдиний монастир на території Куликівської громади.
Розташований на великій території та завжди відкритий для гостей.
У Вересочі у 1990-х роках було закинуто і доведено до стану руїн корпуси сільської лікарні.
Колишній медсестрі лікарні тричі почувся голос Богородиці зі словами «Тут буде монастир». Відомості про це стали відомі священику з Чернігова, уродженцю Вересочі Іоанну Фесику. За сприяння тодішнього митрополита Чернігівського РПЦ Антонія Вакарика взято у найм на 20 років (згодом було ухвалене рішення про довічне користування) руїн лікарні для будівництва скиту.
Засновниками скиту стали настоятель Троїцького собору Чернігова протоієрей Іоанн Фесик та черниця Нонна (Малайа). Разом із ними 14 травня 2001 року у скит перейшли черниця та чернецтво. послушниця. Згодом прийшло ще 4 послушниці. 2001 року скит було освячено, перші послушниці пострижені у чернецтво.
Впродовж 2001-2002 років силами солдатів, студентів, ченців та жителів Вересочі було очищено від сміття та відремонтовано колишні лікарняні корпуси. У першу чергу було обладнано кімнати для келій, згодом підведено газ, пробурено свердловину.
У 2002 році була побудована літня трапезна, продовжувався ремонт основного приміщення, в якому розмістився храм і келії.
27 грудня 2002 року Священний Синод РПЦ в Україні призначив чорницю Нонну Малуйу настоятелькою монастиря Преподобного Лаврентія Чернігівського. 31 січня 2003 року монастир офіційно зареєстровано. 19 квітня 2003 року настоятелька возведена у сан ігумені.
2006 року у монастирі жило вже 11 черниць та 9 послушниць. 2013 року у монастирі живуть 23 черниці та послушниці.
Монастир має 12 га землі та власне господарство: худобу, птицю, пасіку та теплиці.
Богослужіння проходять у храмі Преподобного Лаврентія Чернігівського.
У грудні 2012 року було завершене будівництво нового храму ікони Божої Матері, а 11 січня 2013 року храм було освячено.
Посилання на Гугл-мапи: https://goo.gl/maps/ENajszw1FYChjkqNA
Розташований монастир на великій території та завжди відкритий для гостей. Це єдиний монастир на території Куликівської громади.
У Вересочі у 1990-х роках було закинуто і доведено до стану руїн корпуси сільської лікарні. Колишній медсестрі лікарні тричі почувся голос Богородиці зі словами «Тут буде монастир». Про це стало відомо священику з Чернігова, уродженцю Вересочі Іоанну Фесику. За сприяння тодішнього митрополита Чернігівського РПЦ Антонія Вакарика взято у найм на 20 років (згодом було ухвалене рішення про довічне користування) руїн лікарні для будівництва скиту.
Впродовж 2001-2002 років силами солдатів, студентів, ченців та жителів Вересочі було очищено від сміття та відремонтовано колишні лікарняні корпуси. У 2002 році була побудована літня трапезна. 31 січня 2003 року монастир офіційно зареєстровано. 2006 року у монастирі жило вже 11 черниць та 9 послушниць.
У грудні 2012 року було завершене будівництво нового храму ікони Божої Матері, а 11 січня 2013 року храм було освячено.
Монастир має 12 га землі та власне господарство: худобу, птицю, пасіку та теплиці. Богослужіння проходять у храмі Преподобного Лаврентія Чернігівського.
Свято-Троїцький храм села Виблі
(The Holy Trinity Church of the village of Vybli)
Як і у більшості сіл громади у Виблях одним із найстаріших пам’яток історії та архітектури являється храм. Свято-Троїцький храм збудований на найвищому місці в селі.
Храм вражає не лише своєю архітектурою, а й історією створення та існування. Перші писемні про Троїцьку церкву сягають 1764 року, тоді прихожани села Виблі надіслали лист-клопотання Чернігівському архієпископу, в якому просили збудувати новий храм. Після листа було розпочато роботи з будівництва нового дерев’яної Троїцької церкви.
Троїцька церква збудована на благодійні пожертвування жителів села Виблі та прихожан з сусідніх сіл. Вибельським сотником Андрієм Тризною було подаровано 20-пудовий дзвін. При церкві було відкрито церковно-приходську школу, ініціатором і засновником якої був Андрій Тризна. Письмові згадки про школу датовані 1768 роком. Відомо, що церковно-приходська школа діяла при Троїцькій церкві до початку ХХ століття.
Вже в кінці ХІХ століття був розпочатий збір коштів з місцевого населення для будівництва нової кам’яної церкви. Протягом 11-12 років силами дорослих жителів будувалась кам’яна церква, яка стоїть і до нині. Церемонія відкриття і освячення церкви відбулася 2 червня 1891 року на свято Святої Трійці.
У 30-ті роки ХХ століття було зруйновано дзвіницю та центральний купол, знято і святині церкви, пошкоджено, а подекуди і зруйновано внутрішній інтер’єр. Навіть чавуну огорожу навколо церкви було знято і вивезено. В роки війни церкву використовували як складське приміщення, а також деякий час тут розміщувався госпіталь.
Зовнішній первинний вигляд споруди нажаль не зберігся, лише внутрішній інтер’єр лишився частково у початковому вигляді.
Після війни розпочалось поступове відновлення церкви. Значну реставрацію було проведено в кінці 70-х на початку 80-х років ХХ століття виконано внутрішні і зовнішні роботи по її оновленню.
За допомогою спонсорів-меценатів у 2001 році проведено масштабні реставраційні роботи по оновленню храму, а у 2014 році було встановлено центральний купол.
Сьогодні в храмі можна побачити стародавні фрески: «Архангел Михаїл і Гавриїл», «Кирило і Мефодій» в центрі вівтаря – фреска «Вознесіння Богоматері».
З 1992 року настоятелем Виблівського Свято-Троїцького храму є протоієрей Іван Васильович Малетич.
На території Храму росте липа у розщелині якої з’явився нерукотворний образ Ісуса Христа. Сталося це ще у 2007 році, коли під час сильного вітру відламалась гілка і на її місці з’явився образ, який можна спостерігати і сьогодні. Місцеві селяни стверджують, що липа з образом зцілює від недуг, допомагає позбутися болю.
Настоятель Свято-Троїцької храму отець Іоанн (Іван МАЛЕТИЧ), вважає нерукотворний образ дивом Господнім. «Це благодать, диво Господнє. Не випадково зображення з`явилося на дереві, що стоїть у церковному дворі, адже тут намолені місця. Поряд поховані шановані віряни, козаки», – сказав він.
За словами отця Іоанна, це не єдиний випадок в Україні за останній час, коли образи з’являються на деревах. До цього зафіксовано такі випадки у Вінницькій та Полтавській областях. Першою образ у селі побачила жінка, яка 30 років співає у церковному хорі.
Приїжджі та місцеві паломники обв`язали дерево рушниками, поставили навколо вінки, обклали цукерками.
Посилання на Гугл-мапу:
Храм Різдва Богородиці у селі Горбове
(Church of the Nativity of the Virgin in the village of Horbove)
Як і в більшості сіл громади в Горбові церкву було побудовано ще за козацької доби. Перші відомості про церкву Різдва Богородиці сягають 1715 року, а вже у 1889 році на її місці зведено новий храм.
На жаль горбівський храм, які всі святині того періоду, радянська влада у 1939 році закрила, перетворивши спочатку на склад, а потім на колгоспну комору. Частина дерев’яної церкви була розібрана на матеріали для потреб села. Влітку 1979 (1980) року церква згоріла.
Перший камінь під будівництво фундаменту нової церкви заклали 26 листопада 1992 року. Сучасний храм будувався протягом 1992-97 років і був освячений 25 лютого 1997 року в честь Різдва Богородиці. В будівництві храму дуже допомогла громада Санкт-Маргаретена (Австрія) звідки родом легендарна рятівниця горбівчан Франциска Францівна Цайтлер-Пономаренко.
Настоятелем храму є протоієрей Микола Васильович Гуляк.
Кожне село Куликівської громади має свою особливість.
Часто особливими села стають завдяки людям, які кожен день роблять звичні для нас речі.
Ось так і Горбове має свою унікальну жіночку Антоніну Братусенко, яка кожен день о 10-тій ранку та о 17-тій вечора, не дивлячись на погодні умови, дзвонить у дзвони храму.
І в цей момент серце завмирає...
Розташування храму так і манить зробити фото, адже його побудова досить вдала.
Посилання на Гугл-мапу: https://goo.gl/maps/H3Uau4EJnqDGnGgWA
Храм Благовірного князя Ігоря у селі Грабівка
(Church of the Holy Prince Igor in the village of Hrabivka)
Перші відомості про церкву у селі Грабівка датуються 1764 роком, тут було зведено дерев’яну церква, котра, як і попередня, що існувала в селі до цього, була посвячена на честь Живоначальної Трійці. Церква проіснувала 125 років, після чого була визнана ветхою і взамін їй було збудовано та освячено нову, також дерев’яну на кам’яному фундаменті з дзвіницю при ній.
У Грабівці у 1866 році діяли і церква, і церковно-парафіяльна школа. На початку ХХ століття тут була зведена кам'яна церковна споруда, яку в часи церковних гонінь переобладнали під будинок культури.
Пізніше у селі з’явився молитовний дім.
І лише у 2006 році завдяки ініціативі та неабияким зусиллям ієромонаха о. Феодосія розпочалося будівництво нового храму, який зводився на честь Благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського. 6 листопада 2009 року відбулося освячення новобудови.
Свято-Іллінський храм у селі Дрімайлівка
(Saint Illina Church in the village of Drymailivka)
У 1866 році у Дрімайлівці було зведено дерев’яну церкву. Яка як і більшість церков була закрита в період радянської антирелігійної кампанії. Відомо, що у післявоєнний час богослужіння проводилось у молитовному будинку.
На початку 2003 року розпочалося будівництво нового храму в центрі села. Всього за один рік храм було збудовано. Вже 27 листопада 2003 року його було освячено на честь Святого пророка Іллі.
Будівництво відбулося на пожертвування матушки ігуменії Варвари, яка народилася в цьому селі, а також при підтримці і допомозі настоятельниці Чернігівського Єлецького монастиря ігуменії Амвросії, і настоятеля Троїцького собору протоієрея Іоанна Фесика.
Віруючі люди села дуже духовні, раділи відкриттю нового храму і з вдячністю Богу відвідують богослужіння.
Свято-Георгіївський храм у селі Дроздівка
(St. George's Church in the village of Drozdivka)
Як і в кожному селі громади в Дроздівці зведено Храм на честь Святого Георгія Побідоносця, який в’їхавши до Дроздівки важко не помітити, адже він знаходиться у самісінькому центрі, де розходяться основні вулиці. Зустрічає кожного жителя та проїжджаючого велична святиня.
Історія побудови храму не менш дивовижна за сам храм і сягає вона років козацтва.
Згідно загального опису 1760 року село Дроздівка знаходилось при Близниці. В селі була церква і 116 козачих дворів. А відповідно до архівних документів у Дроздівці 1797 році була побудована дерев’яна Парасковіївська церква при якій відкрилось однокласне народне училище.
Один з братів Прокоповичів вирішив збудувати нову церкву. Жителі села вручну копали рови під фундамент. Цегельного заводу в селі не було, тому цеглу возили волами з Ніжина, а будували вручну всією громадою. Відкриття нової церкви відбулося у 1888 році, а дерев’яну Парафіївську розібрали і продали в Переходівку.
На будівництво церкви звезли стільки матеріалів, що багато з них залишилось невикористаними – і все те віддали на будівництво школи.
Повернення храму віруючим відбулося влітку 1989 року. З того часу не припинялися ремонт і оздоблення храму, а особливо з 1990 року, коли настоятелем в село Дроздівка був призначений протоієрей Іоанн Цап. За його настоятельства і при допомозі віруючих жителів села постійно проводиться робота: розпис стін, споруджується новий іконостас.
У 2004 році побудовано біля храму капличку, на тому місці, де стояла стара церква, на великі свята там запалюють лампаду, і саме головне, що особливо прикрашає храм, – це побудова центрального купола. Прихожани з великою вірою в Бога відвідують храм, освячений на честь Святого великомученика Георгія Побідоносця.
Посилання на Гугл-мапу: https://goo.gl/maps/nHD4Y7LsQkZFuGex7
Свято-Миколаївський храм у селі Жуківка
(Saint Nicholas Church in the village of Zhukivka)
Історія свідчить, що храм у селі Жуківка був досить давно. Дерев’яну Миколаївську церкву тут було зведено у 1728 році. У 1825 році завдяки старанням ієрея Василя Власовича Митькевича та церковного старости козака Івана Герасимовича Спутая розпочалось будівництво нового мурованого храму. Освячення жуківського Миколаївського храму відбулося 1842 року.
У 1930 роках церква була закрита, а у 1935 році її приміщення переобладнали на сільський клуб.
Під час Великої Вітчизняної війни відбулося відновлення богослужіння і в 1943-1945 роках вона була відкрита для прихожан.
Перші писемні згадки про Миколаївську церкву у селі Жуківка сягають 1728 року.
У 1825 році завдяки старанням ієрея Василя Власовича Митькевича та церковного старости козака Івана Герасимовича Спутая розпочалось будівництво нового мурованого храму.
Будівництво храму розтяглося на роки і освячення відбулося 1842 року.
У 1930 роках церква була закрита, а у 1935 році її приміщення переобладнали на сільський клуб.
Під час Великої Вітчизняної війни відбулося відновлення богослужіння і в 1943-1945 роках вона була відкрита для прихожан.
Свято-Преобреженський храм у селі Кладьківка
Вже у ХVІІ столітті в селі Кладьківка існувала Параскевська церква і Миколаївська (домова).
В 1897 році побудували новий дерев'яний храм, який був освячений на честь Преображення Господнього.
Парафія українізована ще у січні 1923 року. 18 грудня 1924 року, після вечірньої служби, храм Свято-Преображенської церкви згорів, ймовірно після підпалу. Після чого церковна община поставила на цвинтарі невеличкий храм, але вже у 1928 році його розібрали, вивезли на Пристань, де в садибі М.І. Батюти збудували піонерський табір. Церковну огорожу, підмурок храму, що згорів, склепи Самойловичів розібрали, і з них в 1928 році побудували сільмаг, який стоїть і донині. Незабаром зрівняли з землею і могили, що були на цвинтарі.
Церква у Кладьківці відродилася у 1941 році – спочатку в старій школі, а потім у будинку вчительки Є.В.Халаш. У післявоєнний час церква функціонувала нерегулярно, богослужіння проводилися по великих святах.
У 2011 році за підтримки приватного підприємства «Агрофірма «Кладьківка» було розпочато реконструкцію приміщення старої школи під нову церкву. Освячення храму відбулося 13 жовтня 2014 року. Його проводив архієпископ Чернігівський та Ніжинський Євстратій Зоря. Сучасний Свято-Преображенський храм належить до Православної Церкви України.
Свято-Георгіївський храм у селі Ковчин
(St. George's Church in the village of Kovchyn)
Передній храм у селі був побудований у 1808 році і простояв більше, ніж 100 років. Але в період антицерковної політики храм розібрали, а будматеріали відвезли на розбудову райцентру.
У післявоєнні роки за кошти сільської громади було збудовано невеликий молитовний будинок, який функціонував до кінця ХХ століття.
А вже у 1997 році з ініціативи настоятеля протоієрея Миколи Пастушка, масової підтримки прихожан та значної підтримки спонсора-підприємця, уродженця с. Ковчин Миколи Туша розпочалося будівництво нового храму.
Посилання на Ґугл-мапу:
Свято-Георгіївська церква
https://maps.app.goo.gl/mh1w2ecVape73Z7B9
Архістратиго-Михайлівський храм у селищі Куликівка
Час побудови першого храму в Куликівці невідомий. Є лише загальна думка, що церква тут існує давно, можна припустити, що десь в 17 столітті на честь святого архістратига Михайла. Ця церква, безумовно, дерев’яна, згоріла близько 1720 року. За бідністю тих часів храм відбудували, теж з дерева, в 1734 році. Про це свідчить напис на перших сторінках одного напрестольного Євангелія: "1734 року це Євангеліє подав покійний монах Ісаія Єнько до церкви погорілої святого архістратига Михайла Куликівської на помин за душі".
Нинішній кам’яний храм заснований 25 квітня 1781 р. на новому місці в кількох кроках від старої дерев’яної церкви. На місці престолу старої церкви поставили пам’ятник, прикрашений великим залізним хрестом.
За браком коштів церква будувалась шість з половиною років. Візьмемо до уваги те, що на той час Куликівка мала близько тисячі жителів, всього 118 козацьких і 27 селянських дворів.
Тільки завдяки великому старанню священика Марка Яковича Митькевича церква була закінчена в жовтні 1797 р., і освячена 17 жовтня того ж року березинським протоієреєм Сімеоном Любарським. Вона побудована по плану архітектора Івана фон Дитерихштейна, з одним куполом, з одним західним приділом і з коміркою по ліву сторону вівтаря. Освячення храму відбулося 30 жовтня 1787 року. 3 самого початку церква не відрізнялася витонченістю архітектури, зате міцна, складена з цегли високої якості (її готувала цегельня, яка була біля будинку Шевеля в районі поліції). Покрівля і сам купол покриті залізом, стіни відштукатурені з обох сторін, ширина їх до одного метра. Тут же виливався дзвін для церкви. Він був дуже великий, його зняли в 1932р. Дзвіницю розібрали в 1933 р.
Пізніше будівля зазнавала різних розбудов, але престол у церкві був завжди один і завжди в ім’я святого архістратига Михайла.
З інших пам’яток старовини відомий церковний іконостас 1848 р., з дерева, в три яруси, з позолотою, вартістю в 420 рублів сріблом (на той час). Відома ікона Бога Отця, створена чернігівським художником Васьковим, яку пожертвував Куликівській церкві полковник Іван Загальський, і заплативши за неї 50 рублів сріблом.
Із 25 червня 1980 року, вже більше 32-х років, настоятелем храму є протоієрей Петро Годун, якого поважають усі прихожани.
Свято-Вознесенський храм у селі Орлівка
Перша згадка про існування церкви на території села Орлівки належить до періоду 1720-х років і це була Михайлівська церква, що пояснює існування храмового свята «на Михайла», яке відзначають і до сьогодні. При церкві на той час, згідно ревізій, існувала школа і шпиталь (такий собі будинок для безпритульних).
Вознесенська церква була збудована за кошти прихожан і освячена у 1887 році. Церква була дерев’яна на кам’яному фундаменті, крита залізом, з двома престолами – Вознесіння та Михайла. Старе ж приміщення Михайлівської церкви розібрали і з неї побудували каплиці на двох сільських кладовищах.
Цікавим фактом являється те, що весь час існування орлівських церков від перших згадок до початку ХХ століття при них були церковнопарафіяльна школа і богадільня.
Далі доля орлівської церкви як і багатьох церков радянських часів була досить сумною. «парафія Вознесенської церкви села Орлівка» перетворилася на «вознесенську релігійну общину с. Орлівка», яка згодом була зовсім ліквідована, а актив зі священником репресовані, приміщення церкви перетворене на сільський клуб.
У 2000 році під церкву було проведено реставрацію колишньої колгоспної контори. 08 жовтня 2001 року відбулося освячення Орлівського свято-Вознесенського храму.
Свято-Миколаївський храм у селі Салтикова Дівиця
У центрі села Салтикова Дівиця розміщено Свято-Миколаївський храм, який привертає увагу своєю архітектурною довершеністю, красою і величчю кожного, хто відвідує село.
У 1766 році на території Салтикової Дівиці діяло 5 церков: Успенська, Миколаївська, Михайлівська, Різдва Христового та недобудована церква Петра і Павла, при яких діяли школи. На сьогоднішній день в селі залишився лише Свято-Миколаївський храм.
Нова Миколаївська церква була збудована 1837 р. коштом парафіян та меценатів. Це була дерев’яна на кам’яному фундаменті. Але це була не новозбудована церква, а придбана в селі Бурківка й перенесена до Салтикової Дівиці.
1898 року притч та парафіяни розпочали клопотання щодо будівництва нової Миколаївської церкви. Свої розрахунки та пропозиції щодо її будівництва у доповідній записці архітектор П. Вакуловський.
Креслення після розглядів були затвердженні й у 1899 році розпочалось будівництво пам’ятного храму з дерев’яними куполами.
Церква будувалась майже 10 років і була освячена 27 жовтня 1908 року.
Саме при церкві місцеві діти отримували освіту. Так при Миколаївській церкві з 1876 року діяло народне училище. Станом на 1914 рік при Петро-Павлівській церкві діяла церковна школа грамоти, яка розташовувалась в будинку селянина Якова Товстухи. Навчалось в ній 4 хлопчики та 10 дівчаток.
Після реконструкції храму, завдяки благодійній допомозі уродженців Салтикової Дівиці, бізнесменів та меценатів братів Олександра та Віктора Трушів, було прибудовано велику дзвіницю, яка стрімко здіймається в небо.
Всередині храм також повністю оновлений, майстерно розписані стіни та стелі, величний позолочений іконостас та виглядають ошатно і пишно.
При Свято-Миколаївському храмі діє недільна школа.
https://www.facebook.com/groups/430238771494094
Посилання на Гугл карти: https://goo.gl/maps/CHBnNREixdB467baA
Храм Різдва Богородиці в селі Хибалівка
Храм Різдва Богородиці в селі Хибалівка вражає своїм виглядом та архітектурою.
Золотий купол велично підноситься до хмар, що неквапливо пливуть по блакитному небі.
На кінець ХІХ століття в селі Хибалівка було дві церкви. У 1902 році почали будувати нову кам'яну. Будівельні матеріали виготовлялися тут же на місцевому цегельному заводі. Відкрили її у 1913 році і освятили на честь Різдва Богородиці. В 30-ті роки храм був заритий, зруйнована дзвіниця, але під час Другої Світової війни знову була відкрита і вже не закривалась до наших днів.
Посилання на Ґугл-мапу:
https://maps.app.goo.gl/hX2Lvnbt9aBSCzBK6
