Фото без опису

БЕЗПАЛИЙ Микола Іванович (31.10.1986- 11.05.2024)

Народився 31.10.1986 року в Дрімайлівці у шанованій та знаній родині. Мати Героя Любов Іванівна – незмінний багаторічний директор Дрімайлівської школи, депутат районної та селищної ради кількох скликань. Батько Іван Миколайович – очолював місцеве господарство (колгосп).

Після закінчення Дрімайлівської школи Микола Іванович навчався в Чернігівському ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою, далі - в Ірпінській податковій академії. Працював податківцем у м. Чернігові. До повномасштабного вторгнення працював на Чернігівській митниці.

З перших днів війни, як справжній чоловік та офіцер, став до лав захисників. Два роки бездоганно виконував свій військовий обов’язок. Загинув 11.05.2024 року в районі села Старомайорське Волноваського району Донецької області. Поховали Героя 22 травня 2024 року у м. Чернігові на кладовищі в Ялівщині. 

 

 

Фото без опису

ПОПАНЕНКО Дмитро Дмитрович(18.03.1989-18.04.2024) 

Народився 18 березня 1989 року у Дрімайлівці. Після закінчення школи навчався у Ніжинському агротехнічному інституті, здобувши фах інженера-механіка. Працював на різних роботах.   

З початку повномасштабного вторгнення повернувся  до рідного села. Долучився спочатку до лав  сільської тероборони, а у березні 2022 добровольцем – до 15 –го батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Гетьмана Виговського, яка на той час дислокувалася на території громади. Брав участь у боях під н.п. Количівка, Лукашівка.

Після деокупації області  військова частина передислокована на північні кордони, а потім на схід. У боях під м. Попасна Луганської області Дмитро отримав важкі поранення, проходив тривале лікування в Іспанії. Відновився і повернувся знову до лав ЗСУ на посаду командира відділення – командир машини 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу, 2-ї мотопіхотної роти в/ч А-4532.    

03.04.2024, виконуючи бойові завдання в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області, отримав поранення. Був евакуйований та відправлений на лікування у один з госпіталів Житомирщини. 18 квітня  2024 року помер у лікарні.

Поховали Дмитра  21.04.2024 у Дрімайлівці.

 

 

Фото без опису

СИДОРЕНКО Олександр Васильович(06.10.1972-18.03.2024)

Народився 06.10.1972 року у Хибалівці. По закінченні місцевої школи навчався у Куликівському ПТУ (нині Куликівський ПАЛ).

Після навчання працював трактористом, комбайнером у рідному селі в колгоспі. Пізніше працював кочегаром у школі, потім у сільській раді.

Мобілізований до лав ЗСУ 29.11.2023.

Солдат Сидоренко Олександр Васильович служив водієм-радіотелефоністом 3-го стрілецького відділення, 2-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини А 4123.

18 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області Олександр Сидоренко загинув, до останнього подиху залишаючись вірним присязі та громадянському обов'язку.

Поховали загиблого воїна 26.03.2024 у Хибалівці.

 

 

Фото без опису

КОЗЛЕНКО Юрій Анатолійович(30.01.1999-06.03.2024)

Народився 30 січня 1999 року в селі Ковчин. У шкільні роки був завзятим спортсменом, товариським хлопцем, мав багато друзів.

Після закінчення школи навчався в місті Чернігові в училищі за спеціальністю кухар.

2019-2020 - строкова служба. Статечний спортивний юнак проходив службу в елітному підрозділі - 101-й окремій бригаді охорони Генерального Штабу ЗСУ.

З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до сільської тероборони. Разом з товаришами патрулювали території.

Останнє місце роботи м.Чернігів ТОВ "Фабрика Здорово".

05 січня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Сумлінно ніс службу із захисту держави на посаді навідника 2-го механізованого взводу механізованої роти в/ч А 7296.

Короткий вік відміряла молодому воїну безжальна війна.

06 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області Юрій Козленко загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та обов’язку.

Поховали Юрія 13.03.2024 у Ковчині.

 

 

 

Фото без опису

ОКУНЕВИЧ Леонід Михайлович(24.09.1988-01.03.2024)

Народився 24.09.1988 року у селі Дроздівка. Закінчив Березнянську школу-інтернат.

Трудову діяльність розпочав у 2006 році. Працював на різних агропідприємствах - СВК "Дроздівський", ПП "Куликівські аграрні інвестиції", СФГ "Колос" тваринником, різноробочим. Певний час працював кочегаром у Дроздівській сільській раді.

Мобілізований до лав ЗСУ 30.12.2023. Ніс службу на посаді - стілець-номер обслуги 2-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А 0224.

01 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області Леонід Окуневич загинув, виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі та громадянському обов’язку.

Поховали загиблого воїна 14.03.2024 у Дроздівці.

 

 

Фото без опису

 

ТИМОШЕНКО Павло Іванович(05.02.1971-23.02.2024)

Народився 05.02.1971 року у с.Дроздівка. Після закінчення місцевої школи навчався у м. Ніжині у школі ДОСААФ. Працював трактористом у колгоспі рідного села.

Учасник АТО. Бойовий досвід здобув ще до повномасштабного вторгнення. У 2016 році воював під Авдіївкою.

Демобілізувався, повернувся в рідне село. Працював робітником з благоустрою.

На другий день повномасштабного вторгнення уже був у лавах ЗСУ. Ніс службу у складі роти охорони 3-го відділу Чернігівського РТЦК та СП, останні місяці по території Чернігівської області.

23 лютого 2024 року, повернувшись додому після чергування, на 54-му році життя раптово помер.

Поховали військовослужбовця 25.02.2024 у Дроздівці. 

 

 

 

Фото без опису

 

ПОНОМАРЧУК Сергій Миколайович (01.05.1970-21.02.2024)

Народився 01.05.1970 року в селищі Куликівка. Після закінчення місцевої школи, навчався у Куликівському СПТУ-30 (нині – Куликівський ПАЛ).  1988-1990 – строкова військова служба.

Після служби працював на різних роботах: водієм  на підприємстві «Райагрохім», робітником по господарству в Куликівській школі, водієм пожежного автомобіля у м. Чернігові.

Сергій Миколайович був досвідченим  воїном і свідомо обрав цей шлях. У 2015-2016 роках брав участь в АТО.  У 2019 році підписав контракт і долучився до лав ЗСУ. Три роки сумлінної служби, набуття військового досвіду, а далі - повномасштабне вторгнення, гарячі точки фронту.

Солдат  Пономарчук Сергій Миколайович, навідник 3-ї механізованої роти, 1-го механізованого батальйону в/ч А 2167  під час виконання бойового завдання  загинув  21.02.2024 внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу н.п. Солодке Волноваського району Донецької області, до останнього подиху залишаючись вірним  військовій присязі та своєму обов’язку.

Поховали Сергія Миколайовича 01 березня 2024 року у Куликівці на Алеї Героїв нвого кладовища. 

 

 

 

Фото без опису

ДЕРКАЧ Олександр Володимирович (10.08.1976 - 20.12.2023)

Народився 10.08.1976 року  в селі Салтикова Дівиця у родині службовців. Батько працював водієм, мама – багато років директором сільського будинку культури.  Мав ще двох сестер. Після закінчення місцевої школи навчався у Чернігівському ПТУ № 18. Статний, симпатичний, працьовитий, товариський хлопець.  Таким залишиться у пам’яті односельців, друзів. Був майстром «золоті руки», згадують рідні. Умів робити все по господарству, крім того, опанував практично усі види будівельних робіт. Одружився. Багато років проживав з родиною в м. Ніжин.  Так склалося, що долі розійшлися, але у Олександра підростає 17-річний син. Працював на різних роботах в Чернігові, Ніжині, інших містах. Географія трудового шляху Олександра сягнула й за межі України.  На момент повномасштабного вторгнення працював у Латвії. У 2023 році усвідомлено повернувся  до України. Одразу ж повідомив рідним, що не буде уникати мобілізації і піде захищати свою державу. Так і сталося.  Але, на жаль, військовий шлях Олександра був недовгим. Мобілізований у жовтні цього року, після навчального центру у складі військової частини А 2298 був передислокований на південний фронт.  Сумлінно ніс службу на посаді гранатометника-розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А 2298. 20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Вербове Пологівського району Запорізької області Олександр Деркач загинув, до останнього залишаючись вірним присязі та військовому обов’язку. Поховали Олександра Деркача 29 грудня 2023 року у Салтиковій Дівиці.

 

 

Фото без опису

ТУШ Олександр Миколайович (03.06.1977- 10.11.2023)

Народився 03 червня 1977 року в  Жуківці. Після закінчення місцевої школи навчався в Куликівському СПТУ-30 (нині Куликівський ПАЛ). Далі – строкова служба в армії. Трудовий шлях розпочав у рідній Жуківці в аграрній галузі. Одружився. Щоб забезпечити родину поїхав шукати заробітку  у столиці. Там і працював на АЗС до мобілізації. Користувався повагою серед односельців, був привітним і товариським чоловіком,  затятим мисливцем. У листопаді 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов навчання у Великобританії. Став морським піхотинцем. Чесно і віддано ніс службу на посаді номера обслуги 2-го мінометного відділення 1-ї роти морської піхоти військової частини А 4765. 10 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання  матрос ТУШ Олександр Миколайович героїчно загинув поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області. Поховали загиблого земляка 18 листопада 2023 року у Жуківці.

 

 

Фото без опису

ВОЛИНКО Роман Григорович (26.08.1987-30.10.2023)

Народився 26.08.1987 року в м. Ніжині. Роман з двійні. Має брата Миколу. У 1999 році переїхали з мамою і братом до с. Вересоч. У школі Романа згадують як активного, товариського хлопця з гострим почуттям справедливості. Захоплювався спортом. Грав у складі сільської футбольної команди. Після школи навчався у Куликівському ПАЛ. Далі працював у ТОВ Гетьманське. Потім на різних роботах. Свою долю знайшов у Вересочі. Одружився. З дружиною Альоною нещодавно придбали дім, виховували двох діток - сина і доньку. До мобілізації Роман працював водієм-далекобійником. Повномасштабна війна змінила звичне життя родини Волинко, як і тисяч інших українських родин.  У серпні  2022 року  долучився до лав ЗСУ. Військову службу проходив на посаді водія відділення приймально-передавальних радіопристроїв радіотехнічної батареї військової частини А 1836. Трагічно розпорядилася доля життям воїна. 30 жовтня 2023 року, повертаючись з відпустки до місця дислокації свого підрозділу, Роман Волинко загинув в автокатастрофі. Поховали воїна 01 листопада 2023 року у Вересочі.

 

 

Фото без опису

МАРЧЕНКО Олександр Миколайович (02.11.1995-10.10.2023) 

Народився 2 листопада 1995 року в с. Авдіївка в багатодітній родині, де виховувалося 5 дітей.  Рано втратив маму. Коли мама померла, Олександру було лише 14.  Майбутнього воїна, його братів та сестер виховувала бабуся. Друзі згадують Олександра веселим, товариським, затятим рибалкою. У 2011 році закінчив   Авдіївську школу. 2014 року закінчив Куликівський професійний аграрний ліцей за спеціальністю слюсар. Після навчання працював охоронником в СФГ «Колос». Останнє місце роботи до мобілізації – охоронник в супермаркеті «Сільпо». З перших днів повномасштабного вторгнення став до лав сільської тероборони. Брав участь в роботі переправи через річку Десна. Разом з товаришами переправили тисячі біженців. 24 березня 2023 року мобілізований до лав ЗСУ. Міцний, високий статний Олександр потрапив до складу 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.  З бригадою відбув на захист південних рубежів держави. 10 жовтня під час ведення бойових дій в районі н.п. Новопрокопівка Запорізької області загинув внаслідок ворожого  мінометного обстрілу.  Поховали загиблого захисника 19 жовтня 2023 року в рідному селі Авдіївка.

 

 

Фото без опису

САВЕНКО Микола Васильович (19.01.1983 - 09.09.2023)

Народився 19 грудня 1983 року в Куликівці. Після закінчення школи навчався в Куликівському ПТУ – 30. Строкову службу проходив 2002-2003 року у лавах Національної гвардії України. Після служби працював будівельником на різних підприємствах. У липні 2022 року добровільно з’явився до центру комплектування щоб стати до лав захисників. Від часу мобілізації і до загибелі чесно і сумлінно ніс службу у складі в/ч А 2298, з якою пройшов гарячі точки сходу, пізніше - півдня. 9 вересня 2023 року навідник-оператор розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А 2298 старший солдат Савенко Микола Васильович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області. Поховали загиблого воїна 13 вересня 2023 року в Куликівці.

 

Фото без опису

 

ГАРБУЗ Віктор Леонідович (09.03.1986 - 25.08.2023)

Народився 09 березня 1986 року в Куликівці. Після закінчення школи, здобував вищу освіту в Ніжинському агротехнічному інституті за спеціальністю «Енергетика сільського господарства», додатково, у цьому навчальному закладі закінчив військову кафедру, отримавши звання офіцера. З 2008 року й до повномасштабного вторгнення ворога в Україну  працював у Куликівському ПАЛ викладачем спецдисциплін.  З перших днів повномасштабного вторгнення ворога був мобілізований. Спочатку служба в місцевій роті охорони, у час бойових дій на Чернігівщині. У січні 2023 року відбуває нести службу із захисту Батьківщини на схід країни у складі військової частини А 4784 на посаді заступник командира. 25 серпня 2023 року земний шлях старшого лейтенанта Гарбуза Віктора Леонідовича назавжди обірвався поблизу населеного пункту Богуславка, Ізюмського району, Харківської області. Поховали захисника у рідній Куликівці 1 вересня 2023 року.

 

 

Фото без опису

КАРЦЕВ Вадим Миколайович (13.01.1979- 10.08.2023)

Народився 13 січня 1979 року в Куликівці. У 1994 році закінчив місцеву школу. Далі –навчання в Куликівському ПТУ-30. 1997 р. - строкова служба у лавах Національної гвардії України. Після звільнення працює на "ЗАТ «Куликівське Молоко» майстром холодильних установок. У 2003 року змінює вектор діяльності і влаштовується до підприємства, що надає охоронні послуги у м.Київ, де й працював до 24 лютого 2022 року. 26 грудня 2022 мобілізований до лав Збройних сил України. Солдат механізованого батальйону військової частини А4674 Карцев Вадим Миколайович  загинув 10 серпня 2023 року в районі села Роботине Запорізької області при виконанні бойового завдання. Поховали воїна 24 серпня 2023 року в Куликівці.

 

 

Фото без опису

КОЙВІСТОВ Григорій Миколайович (29.06.1978 - 05.08.2023)  

Народився 29.06.1978 року в с. Черняхівка , Яготинського району Київської області. До Салтикової Дівиці з родиною переїздить у 2015 році. Працював у Куликівці в СФГ "Колос", з 2020-го й до мобілізації - в ПП " СИРНИЙ ДІМ". Мобілізований у грудні 2022 року. Вісім місяців солдат Григорій Койвістов мужньо й віддано боронив рідну землю від ворожої навали. 05 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області вороже залізо назавжди зупинило життя захисника. Поховали Григорія Миколайовича 28 серпня у Салтиковій Дівиці.

 

 

 

Фото без опису

ЧЕШНЯ Олександр Миколайович (17.01.2002 - 13.08.2023)

Народився 17 січня 2002 року в селі Виблі. У 2017 році закінчив 9 класів Вибельської ЗОШ І-ІІ ст., 10-11 клас продовжив навчання у Горбівській ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню школи здобув професію електрозварювальника у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту. Олександр встиг відбути й строкову військову службу в лавах ЗСУ незадовго до зловісного лютого 2022 року. З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр був одним із перших самооборонців села. 25 лютого мобілізований  3-м відділом Чернігівського РТЦК. 19 місяців безперебійної військової служби на східних та південних рубежах. 13 серпня при виконанні бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу ворога солдат 1 механізованого батальйону військової частини А 4722 Олександр Миколайович Чешня від отриманих несумісних із життям травм загинув. Поховали героя 18 серпня у рідних Виблях.

 

 

Фото без опису

Кисіль Олег Анатолійович (06.04.1980 - 30.07.2023)

Народився 06.04.1980 року у Вершиновій Муравійці в родині службовців. Після закінчення школи навчався в Куликівському ПТУ - 30. Далі строкова служба в легендарній Житомирській 95-й ОМБР. Після строкової продовжив службу у прикордонних військах на кордоні з Білоруссю.  До лав ЗСУ став ще у 2014 році. Віддано захищав суверенітет України в зоні проведення АТО. Був  важко поранений. Переніс чотири операції. Але воював мужньо і самовіддано. Має кілька нагород. Серед них – орден ВГО «Країна»  "За мужність і відвагу». Після демобілізації працював охоронником у Чернігові. З перших днів повномасштабного вторгнення знову не вагаючись став на захист рідної держави. У складі славнозвісної 1-ї окремої танкової Сіверської бригади боронив Чернігів, потім східні рубежі держави. Загинув 30 липня 2023 року поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області, до останнього подиху залишившись  відданим військовій присязі і своїй державі.  Поховали захисника  07 серпня 2023 року у рідній Вершиновій Муравійці.

 

 

Фото без опису

 

ЧИРАК Володимир Михайлович (13.10.1982-26.07.2023)

Учасник АТО/ООС (2015-2016). У перший день вторгнення - 24 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України і відразу, цього ж дня разом із земляками, одним із перших відбув на оборону Чернігівщини від окупантів. Згодом військова служба на східних кордонах держави. На початку липня  стрілець стрілецького батальйону військової частини А 1815, легендарної 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Володимир Чирак, виконуючи бойове завдання, отримав важке поранення. Місяць медики боролися за життя Володимира, але 26 липня  серце воїна зупинилося у військовому шпиталі. У мирному житті чоловік проживав у рідному селі. Односельці згадуватимуть його завжди привітним, світлим, чуйним і з великим, добрим серцем! Поховали захисника у рідній Вершиновій Муравійці  02 серпня 2023 року.

 

 

 

Фото без опису

 

ЯНГОЛЬ Леонід Михайлович (08.03.1978 - 21.07.2023)

Народився 08.03.1978 року в Куликівці. Після закінчення школи навчався в Куликівському СПТУ-30, потім в Чернігівському кооперативному технікумі.  1996-1998 роки – строкова військова служба у підрозділі спеціального призначення «Барс» внутрішніх військ МВС України. 1999-2015 рр. служба в Куликівському районному відділку міліції, звання капітана здобув перед участю у бойових діях. У 2014-2015 роках у двох ротаціях у складі зведеного загону УМВС захищав суверенітет держави від російських окупантів в зоні проведення АТО/ООС. Демобілізувавшись працював мисливцезнавцем у Куликівському відділенні Українського товариства мисливців і рибалок. 24 лютого 2022 одним із перших прийшов добровільно до центру комплектування і відбув захищати рідну землю у складі легендарної 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Спочатку боронив від російських окупантів Чернігівщину, потім це були знову південно-східні рубежі держави. Головний сержант розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч 1815 Янголь Леонід Михайлович загинув 21 липня у районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання. Поховали Леоніда Михайловича 30 липня 2023 року в Куликівці.

 

 

Фото без опису

 

КОЗЛОВ Андрій Степанович (26.09.1975 -03.07.2023)

 

Народився 26.09.1975 року в  Салтиковій Дівиці. По закінченні місцевої школи навчався в Куликівському СПТУ-30 (нині Куликівський ПАЛ). Після навчання працював на підприємствах колишнього району.  Пізніше вирішив пов’язати своє життя з військовою службою, закінчивши школу прапорщиків у Миколаєві. Практично все доросле життя віддав військовій службі. Проживав з родиною у м. Чернігові. У 2018-2019 роках брав участь в АТО. Демобілізувався, повернувся до цивільного життя. З початком повномасштабного вторгнення перебував у рідній Салтиковій Дівиці. Не зміг всидіти дома і добровільно прибув до центру комплектування в Куликівці. Мобілізований 30.03.2022 року 3-м відділом Чернігівського РТЦК та СП. Військовослужбовець в/ч А 4534. Пройшов гарячі точки східного фронту. Помер 03.07.2023 року, перебуваючи разом з військовою частиною на ротації на охороні північних кордонів держави. Поховали воїна 07 липня 2023 року у Салтиковій Дівиці.

 

Фото без опису

 

ЗУБОК Микола Віталійович (22.12.1978-20.06.2023) 

Народився 22 грудня 1978 року в Куликівці. Після школи навчався в Куликівському СПТУ – 30. Потім строкова служба. У 2008 році закінчив Вінницький транспортний коледж за спеціальністю: «обслуговування» залізничних споруд та обʼєктів колійного господарства» і здобув кваліфікацію техніка-колійника. У 2012 році, в місті Харкові, закінчив Українську державну академію залізничного транспорту. Працював за професією починаючи з простого колійника і дійшов до майстра. На посаді шляхового майстра, забезпечував безпеку руху потягів на станції Бориса-Олійника. У травні 2018 року очолив Куликівське ВУЖКГ.  З початком повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ, хоча й мав бронь як керівник КП. Завжди відповідальний, цілеспрямований, дисциплінований керівник не міг вчинити інакше. Заступник командира бойової машини - навідник оператор 1 -Ї роти спеціального призначення військової частини А4118, старший сержант Зубок Микола Віталійович загинув 20 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Велика Новосілка, що на Донеччині. Поховали земляка 25 червня 2023 року в Куликівці.

 

 

Фото без опису

 

СУПРУН Віктор Васильович (05.06.1968 - 27.05.2023)

Народився в багатодітній родині в селі Дрімайлівка, 05 червня 1968 року.  Біографія Віктора схожа на біографії мільйонів його ровесників. Безтурботні роки сільського дитинства, здобуття освіти в школі, училищі, далі служба в радянській армії, одруження, діти, робота на підприємствах колишнього району.  З початку повномасштабного вторгнення рф до України Віктор Васильович мобілізований до лав ЗСУ. З 2022 по 2023 рік проходить службу у званні старшого солдата інженерного відділення В/Ч А 4787. У лютому-березні 2022-го захищав Чернігів, а далі різні населені пункти північних і східних кордонів країни. 27 травня земне життя Віктора Васильовича зупинилося. Поховали воїна у рідній Дрімайлівці поряд з могилами батьків.

 

 

Фото без опису

БЛИЗНЮК Геннадій Миколайович (14.11.1970-24.05.2023)   

Народився 14 листопада 1970 року в селі Дроздівка тоді Куликівського району. У 1988 році закінчив Куликівську школу, далі, була строкова служба в армії, по закінченню повернувся до рідного селища і розпочав трудовий шлях у Державній автомобільної інспекції району. У вересні 2017-го приймає рішення служити у Збройних Силах України і по вересень 2020 року проходить службу на сході нашої держави, в зоні проведення АТО. За три роки отримує бойовий досвід і статус учасника бойових дій.  З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України Геннадій добровільно вступив до складу Сил територіальної оборони ЗСУ. Брав участь в обороні Чернігова у лютому-березні 2022 року, а потім знову гарячі східні рубежі. Старший солдат, військової частини А - 7332 Близнюк Геннадій Миколайович загинув 24 травня 2023 року. Поховали захисника 1 червня в Куликівці.

 

Фото без опису

 

РЕВА Олексій Олександрович (04.10.1983 -29.04.2023)

Народився 04 жовтня 1983 року в  місті Чернігів. Після закінчення школи вирішив обрати сферу діяльності, до якої мав хист. Працював будівельником упродовж багатьох років. 

У березні 2023 року чоловік долучився до оборонців Батьківщини, потрапивши на службу до військової частини А 4007 на посаду стрілець-снайпер.

29 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині Олексій Рева загинув.

Поховали Олексія 11 травня  2023 року в селі Вересоч, де проживає мама загиблого воїна.

 

 

Фото без опису

 

КИСІЛЬ Роман Анатолійович (11.08.1990 - 22.04.2023)

Народився 11 серпня 1990 року у Куликівці. У 2007 закінчив місцеву загальноосвітню школу, потім навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, після нього - у технікумі в місті Остер. Товариський, веселий, дисциплінований і закоханий у світ молодий чоловік з неймовірно добрими очима та відкритою душею - таким згадують Захисника його рідні та близькі.

З першого дня повномасштабної війни Роман самостійно прибув до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки й став на захист Батьківщини. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1378 на посаді кулеметника та разом з побратимами віддано боронив Україну від загарбників, гідно захищаючи її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість.

22 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Кисіль Роман загинув, до останнього залишаючись військовій присязі та рідній Батьківщині.

Поховали Романа 28 квітня 2023 року в смт Куликівка на Алеї Героїв на новому кладовищі.

 

 

Фото без опису

СУРЖИК Максим Сергійович (05.10.1995 - 21.04.2023)

Народився 5 жовтня 1995 року в селі Вересоч. У 2013 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, а у 2016-му - Київський електромеханічний коледж.

Протягом 2016-2018 років проходив строкову військову службу, а потім - контрактну до 2022 року. Рівно через місяць, з початком повномасштабної війни, знову повернувся до лав ЗС України, аби зі зброєю в руках стати на захист територіальної цілісності та недоторканості України. Спочатку боронив Чернігівщину, трохи згодом потрапив до одного з підрозділів військової частини А4427, у складі якої на посаді командира відділення - командира машини продовжив давати гідну відсіч загарбникам.

21 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кузьміне на Луганщині Суржик Максим потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Отримані ним поранення виявилися несумісними з життям. Поховали загиблого воїна 26 квітня 2023 року у рідному селі Вересоч.

 

Фото без опису

ЧЕЧОТКА Дмитро Васильович (30.04.2001 - 09.04.2023)

Народився 30.04.2001 року в Кладьківці у багатодіній родині. Ще  дитиною з родиною переїхали до Салтикової Дівиці. Після закінчення місцевої школи навчався у столичному ліцеї за фахом будівельника. Працював у Києві в охороні. 

22 червня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ.  Пішов служити свідомо, добровільно, розуміючи важливість свого обов’язку із захисту України. Проходив службу у складі військової частини А 1910 на посаді старшого навідника гранатометного відділення  гранатометного взводу роти вогневої підтримки.

Дев’ять місяців  відмінної служби, гарячих бойових буднів, молитов рідних і важкого чекання. Але, на жаль, 9 квітня 2023 року, поблизу міста Кремінна Луганської області  від ворожого артилерійського обстрілу Дмитро загинув, прикривши собою двох побратимів.

 

 

Фото без опису

ЛУКАШЕВИЧ Віктор Григорович (12.08.1969-04.03.2023)

Народився 12 серпня 1969 року в с. Смолянка. Проживав у Куликівці, з 1987 по 1989 роки проходив строкову військову службу, а у 2016-му підписав контракт та вступив до лав ЗС України. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції на Сході України, а у 2019-му році повернувся до цивільного життя.

У березні 2022 року чоловік вдруге долучився до оборонців Батьківщини, аби в умовах повномасштабної війни у складі військової частини А2573 зі зброєю в руках захищати рідну землю від ворожих окупаційних військ.

Загинув 04 березня 2023 року під час боїв на Харківщині. Похований в  смт Куликівка.

 

Фото без опису

ПАНКОВЕЦЬ Володимир Олександрович (01.06.1995 - 25.02.2023)

Народився 01 червня 1995 року у селі Грабівка. Навчався в Орлівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, а після 9-го класу - в Куликівському професійному аграрному ліцей. Після його закінчення проходив строкову військову службу в лавах ЗС України, далі працював у Києві майстром будівельних робіт. Влітку 2022 року долучився до оборонців Батьківщини, потрапивши на службу до військової частини А2120 на посаду командира гранатометного відділення.  25 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині Панковець Володимир загинув. Поховали воїна 05 березня в рідній Грабівці.

 

Фото без опису

РИБАЛКА Андрій Анатолійович (08.03.1983 - 14.02.2023)

Народився  08.03.1983 року в Куликівці. Після закінчення Куликівської загальноосвітньої школи, професійна освіта в Чернігові, строкова військова служба в лавах ЗСУ. 

Від початку  повномасштабного вторгнення військ рф на територію України мобілізований до лав ЗСУ. 

Стрілець, помічник гранатометника стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти, стрілецького батальйону, солдат Андрій Рибалка до останнього подиху був вірний військовій присязі, у запеклому бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність. Загинув 14 лютого 2023 року під н.п. Федорівка, Бахмутського району, Донецької області. Похований в смт Куликівка.

 

 

Фото без опису

БУШКО Юрій Михайлович (02.04.1983-07.02.2023)

Солдат ЗСУ Бушко Юрій Михайлович народився 2 квітня 1983 року у Куликівці. У березні 2022 року чоловік долучився до оборонців Батьківщини.

Гранатометник 3 взводу охорони 1 роти батальйону охорони Військової частини А 1937 чесно і віддано до останнього обороняв східні рубежі нашої держави.

Майже рік він віддано боронив Україну, борючись за свободу та щасливе майбутнє українського народу.

07 лютого 2023 року в ході виконання бойового завдання на Донеччині Юрій Бушко загинув. Похований в смт Куликівка. У Юрія залишилися троє діей, дружина, батьки, сестра.

 

 

Фото без опису

МИХЕЙЧИК Олександр Юрійович (26.07.1995 - 18.01.2023)

Народився 26 липня 1995 року у смт Куликівка. У 2010 році закінчив 9 класів Куликівської загальноосвітньої школи.

У 2013 році закінчив Куликівський професійно – аграрний ліцей, здобув спеціальність слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів. З 2015 по 2017 роки проходив військову строкову службу в Національній Гвардії України.

У 2020 році підписав контракт та долучився до складу військової частини на посаду кулеметника відділення снайперів.

Після 24-го лютого молодший сержант у складі свого підрозділу став на захист Незалежності Батьківщини.

Загинув 18 січня 2023 року, під час виконання бойового завдання, поблизу с. Нескучне, Волноваського району, Донецької області. Похований 25 січня 2023 року у селищі Куликівка на Чернігівщині.

 

Фото без опису

БРЕДЮК Артем Миколайович (24.12.1996-31.12.2022)

Народився 24 грудня 1996 року у місті Чернігів. У 2014 році закінчив Вересоцьку загальноосвітню школу.

У 2016 році закінчив Ніжинський професійно – аграрний ліцей, здобув спеціальність слюсар з ремонту автомобілів, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів. Після закінчення навчання працював за кордоном.

З 2017 по 2018 роки проходив військову строкову службу в смт. Десна. Протягом 2020 року працював менеджером з продажу в місті Ніжин. У 2021 році відкрив власну справу.

З 24 лютого 2022 року проводив евакуацію людей з м. Ніжин до м. Львів.

У березні 2022 року вступив до Збройних Сил України. Старший солдат батальйону ТрО, водій стрілецького відділення стрілецького взводу. Загинув 31 грудня 2022 року, під час виконання бойового завдання з оборони міста Соледар, Донецької області. Похований 07 січня 2023 року у селі Вересоч.

 

 

Фото без опису

ОЛІЙНИК Віталій Васильович (09.01.1992-30.12.2022)

Народився 9 січня 1992 року у селі Виблі.

У жовтні 2022 року долучився до лав ЗСУ аби зі зброєю в руках стати на захист свободи та незалежності України.

Службу ніс у військовій частині А1910 на посаді старшого радіотелефоніста артилерійського взводу.

30 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка на Луганщині Олійник Віталій потрапив під ворожий танковий обстріл, отримавши поранення, які виявилися несумісними з життям.

Поховали героя у рідному селі Виблі.

 

Фото без опису

ПРИМА Ігор Васильович (04.08.1975-27.12.2022)

Народився 4 серпня 1975 року у селі Дрімайлівка.

Ще з початку російсько-української війни у 2014-му році наш земляк став на захист суверенітету і територіальної цілісності Батьківщини та розпочав службу в одному з підрозділів прикордонних військ України, а у 2015-му році брав безпосередню участь у бойових діях на східних кордонах держави.

Мобілізований з початком повномасштабної війни. Проходив службу у складі   військової частини А1815 на посаді навідника кулеметного взводу.

Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення, після чого його евакуювали до Запорізького військового госпіталя. Лікарі боролися за життя Ігоря Васильовича, але врятувати його не вдалося. 27 грудня 2022 року серце Ігоря Прими зупинилося назавжди.

 

Фото без опису

ЛЕГЕДА Юрій Андрійович (03.09.1980-25.11.2022)

Народився 03 вересня 1980 року в селі Орлівка. До початку повномасштабної війни жив та працював у Чернігові. У березні 2022 року долучився до Захисників Батьківщини.

Проходив військову службу у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади на посаді телефоніста одного зі взводів підрозділу. Протягом дев’ятимісяців на східних кордонах Батьківщини він мужньо боровся проти ворожих окупаційних військ, даючи гідну відсіч загарбникам.

25 листопада 2022 року життя Легеди Юрія Андрійовича обірвалося у боях під Бахмутом. 

 

 

Фото без опису

ЗІНЬКО Сергій Михайлович

Народився 21 квітня 1973 року у селі Орлівка, Чернігівського району. Закінчив місцеву школу, проходив строкову військову службу в Німеччині. Після армії повернувся до рідного села, тривалий час працював у колгоспі з символічною назвою «Україна».

Долучився до лав Збройних Сил України у серпні 2022 року. Сержант мотопіхотної бригади, номер обслуги гранатометного взводу.

Загинув 17 листопада 2022 року поблизу н.п Бахмут, Донецької області, під час виконання бойового завдання. Похований 23 листопада 2022 року у селі Орлівка.

 

Фото без опису

ЯНГОЛЬ Олександр Олександрович (24.08.2002-28.09.2022)

Народився 24.08.2002 в Куликівці. У 2019 році закінчив Куликівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів, того ж року вступив до Національної Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, що м.Львів. 26.02.2022 - достроково закінчує навчання в Академії.  27.02.2022 - вже у м. Володимир-Волинський в одній з військових частин був призначений командиром взводу. Через кілька днів вирушає на захист південно-східних кордонів держави.

У липні під м.Бахмут внаслідок вибуху отримує травми, тоді із 50 -ти осіб особового складу залишилося 15 живих, госпіталізований і лікується у військовому госпіталі у м. Рівне. 27.08. 2022 - повертається на рубежі захисту держави. А вже 28.09.2022 - від несумісних із життям травм Олександр загинув у Харківській області.

 

 

Фото без опису

ГУЗ Ігор Вікторович (28.06.1987-20.07.2022)

Народився 28 червня 1987 в селищі Куликівка. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи навчався у Чернігівському училищі №10, де здобув спеціальність кухаря. Жив з родиною у Куликівці, але працював у Чернігові менеджером.

 

Після ворожого наступу 24 лютого Ігор одним із перших прийшов до місцевого територіального центру комплектування, щоб зі зброєю в руках захищати свій рідний край. Трохи згодом приєднався до складу 58-ї окремої мотопіхотної бригади, разом з якою обороняв Бахмут. Там же 20 липня загинув від уламкового поранення під час ворожого ракетного обстрілу. У загиблого  залишилися дружина, маленький син і батьки. Поховали Ігоря Вікторовича  29 липня 2022 року в  Куликівці.

 

Фото без опису

ЛЯХ Олександр Васильович (21.04.1999-07.06.2022)

Народився 21 квітня 1999 року у селі Жуківка. Вибір професії військовослужбовця для нього не був випадковістю. Хлопець завжди мріяв бути захисником рідного краю, мав принципову позицію і казав, що крім нас захищати Україну нікому. Закінчивши місцевий Куликівський професійний аграрний ліцей, Олександр продовжив навчання у Конотопі, де познайомився з багатьма військовослужбовцями, які вже брали безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. Вибір життєвого шляху для Олександра був очевидним, і контракт з 30-ю окремою механізованою бригадою ім. князя Костянтина Острозького став тому підтвердженням.

З початком повномасштабного вторгнення  рф до України Олександр з побратимами мужньо захищав Батьківщину, даючи ворогу гідну відсіч. 07 червня 2022 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Клинове на Донеччині Лях Олександр загинув, до останнього будучи вірним військовій присязі.

 

 

Фото без опису

СИМАНОВ Роман Григорович (04.06.1988-27.05.2022)

Народився 04.06.1988 року в селищі Салтикова Дівиця, Куликівського району, Чернігівської області.

Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи він пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. У 2010 році підписав контракт з військовою частиною А4507 на посаду механік взводу МТЗ, військове звання – солдат.

Після отримав звання сержанта на посаді начальника електротехнічного відділення польового вузла зв’язку. Паралельно навчався в Чернігівському Національному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченка на факультеті «Історія та право».

В 2015 році долучився до 30-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду головного сержанта взводу.

В 2017 році отримав статус «Ветеран війни».

В 2018 році був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани».

Роман давав гідну відсіч ворогу разом з побратимами за свободу Батьківщини.

Загинув 27 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новолуганське, Бахмутського району Луганської області.

Похований 03.06.2022 на кладовищі Ялівщина міста Чернігова.

 

Фото без опису

ХОЛМОВ Тарас Валерійович (27.03.1997-27.05.2022)

Народився 27 березня 1997 року у селищі Куликівка, Чернігівського району.

Навчався у Куликівській загальноосвітній школі, закінчив її у 2014 році і вступив до Чернігівського національного технологічного університету, який закінчив у 2019 році за спеціальністю «економічна аналітика».

До лав Збройних Сил України вступив у 2020 році шляхом підписання контракту. Старший солдат 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, старший оператор протитанкового відділення.

Загинув 27 травня 2022 року поблизу села Довгеньке, Харківської області.

Похований 02 червня 2022 року в селищі Куликівка.

 

 

Фото без опису

ТКАЧЕНКО Андрій Васильович (23.10.2000-26.05.2022)

Народився 23 жовтня 2000 року у селі Виблі. Старший син у багатодітній родині.  

Після школи майбутній Захисник закінчив Куликівський професійний аграрний ліцей, а згодом у 2021 році вирішив долучитися до десантно-штурмових військ Збройних Сил України. ТСлужив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. 

26 травня 2022 року під час бою поблизу с.Берестове Бахмутського району Андрій Васильович  загинув, до останнього виконуючи свій військовий обов’язок із захисту рідної Батьківщини!

 

Фото без опису

ВІТЕР Ростислав Анатолійович (08.09.1997 - 17.04.2022)

Старший сержант Державної прикордонної служби України. Народився 08 вересня 1997 року в Куликівці. У 2015 році закінчив місцеву школу, після чого вступив до Чернігівського політехнічного університету, де навчався за спеціальністю «економічна кібернетика». У 2019 році вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, а вже у 2020 році підписав контракт та долучився до одного з підрозділів Держприкордонслужби України. З початком повномасштабної війни став на захист рідної Батьківщини, перебуваючи на той час у складі одного з підрозділів ДПСУ в Маріуполі. Протягом тих днів разом з побратимами віддано захищав східні кордони Батьківщини від російських окупаційних військ, до останнього даючи гідну відсіч загарбникам. З 14 квітня 2022 року Ростислав вважався зниклим безвісти. Після майже року поневірянь тіло героя повернули до рідної Куликівки, де 03 березня і поховали Героя.

 

 

Фото без опису

ГЕРАСИМЕНКО Юрій Михайлович (02.09.1971- 23.03.2022)

Народився 02 вересня 1971 року у селищі Куликівка.  У 1988 році закінчив Куликівську загальноосвітній школі. У 1990 році закінчив Куликівський професійний аграрний ліцей.

Призваний по мобілізації до Збройних сил України 01 березня 2022 року. Молодший сержант 21-го окремого стрілецького батальйону, водій–радіотелефоніст стрілецького відділення.

Загинув 23 березня 2022 року в місті Чернігів Чернігівської області.

Похований 12 квітня 2022 року в селищі Куликівка.

Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

 

 

Фото без опису

БОЙКО Олексій Миколайович (25.06.1992 - 11.03.2022)

Народився 25 червня 1992 року в Куликівці. У 2009 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 3, а у 2012 році – Новгород - Сіверське медичне училище .

Вступив до Збройних сил України у 2016 року служба за контрактом. Сержант 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, бойовий медик 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти штурмового батальйону.

Загинув 11 березня 2022 року поблизу н.п Кам'янка Ізюмського району Харківської області.

Похований 29 березня 2022 року у селищі Куликівка.

Указом Президента України № 214/2022 від 05 квітня 2022 року орден «за мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

 

Фото без опису

СНІЖОК Ігор Сергійович (06.12.1973-03.02.2015)

полковник(посмертно), начальник служби військових сполучень тилу Командування Сухопутних військ Збройних сил України

Народився 06 грудня 1973 року в селищі Куликівка Куликівського району Чернігівської області. Навчався в Куликівській середній школі Куликівського району Чернігівської області, яку закінчив у 1991 році.

02.1991 – 07.1992 – проходження строкової служби. 07.1992 – 06.1997 – Курсант Київського ВВІУЗ. 06.1997 – 10.2006 – робота військовим на різних посадах.

10.2006. – 04.2007 – Старший офіцер відділення обробки інформації 99 командно-розвідувального центру Сухопутних військ ЗС України.  04.2007 – 01.2009 – офіцер відділу кадрового менеджменту військовослужбовців Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України. 01.2009 – 08.2010 – Начальник адміністративного відділення Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України.

08.2010 – 06.2012 – Начальник групи автоматизації та обробки інформації Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України. 06.2012 - 03.02.2015 – Начальник служби військових сполучень тил Командування Сухопутних військ ЗС України. 

За сумлінну працю у 2006 році нагороджений медалями ІІІ ступеню та «15 років Збройним Силам України». У 2007 році нагороджений медаллю ІІ ступеню.  У 2008 році нагороджений Нагрудним знаком «Сухопутні війська України».

Загинув 03 лютого 2015 року у зоні АТО, м. Дебальцеве Донецької області під час мінометного обстрілу.  Похований в смт Куликівка. У Ігоря Сергійовича залишилася дружина, донька та син.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

 

Фото без опису

ПАРУБЕЦЬ Сергій Сергійович (10.02.1995-18.01.2015)

Народився 10 лютого 1995 року в селі Дрімайлівка Куликівського району в сім’ї службовців.

З 2001 по 2010 рік навчався у Дрімайлівській ЗОШ І-ІІ ступенів, з 2010 по 2012 рік – у Вересоцькій ЗОШ І-ІІІ ст.

Сергій Парубець проходив військову службу за контрактом у в/ч 0281 (95 аеромобільна бригада) з 2013 року за спеціальністю стрілець-помічник гранатометника.

Загинув 18 січня 2015 року при виконанні військового обов’язку внаслідок обстрілу незаконними збройними угрупованнями установками БРДМ типу «Град» позицій українських військ поблизу селища Спартак Ясинуватського району Донецької області.

У Сергія залишилися мама і молодший брат. 

Гід державних послуг. Банер